Первая книга ЦарствГлава 23 |
|
1 |
|
2 он вопросил Господа: |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 (А Авиатар, сын Ахимелеха, принес с собой эфод, когда прибежал к Давиду в Кеилу.) |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 Выдадут ли меня ему жители Кеилы? Придет ли сюда Саул, как слышал Твой слуга? Господи, Бог Израиля, молю Тебя, скажи Твоему слуге! |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 Сын Саула Ионафан пришел к Давиду в Хореш и помог ему укрепиться в Боге. |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 Сойди, царь, когда это будет тебе угодно, а уж мы отвечаем за то, чтобы передать его царю. |
|
21 |
|
22 Ступайте и удостоверьтесь еще раз. Разведайте, где Давид обычно ходит и кто видел его там. Мне говорят, что он очень хитер. |
|
23 Разведайте все его укрытия, где он прячется, и возвращайтесь ко мне с достоверными сведениями. Тогда я пойду с вами; если он еще в стране, то я его найду, даже если мне придется искать среди всех кланов Иудеи. |
|
24 |
|
25 Саул и его люди принялись искать, и когда об этом сказали Давиду, он спустился к скале и оставался в пустыне Маон. Когда Саул услышал об этом, он погнался за Давидом в пустыню Маон. |
|
26 Саул шел по одной стороне горы, а Давид со своими людьми — по другой. Давид спешил скрыться от Саула, а Саул и его люди шли в обход к Давиду и его людям, чтобы схватить их. |
|
27 Тогда к Саулу пришел вестник, который сказал: |
|
28 |
1-а СамуїловаРозділ 23 |
|
1 |
|
2 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи піду́ й перемо́жу тих филисти́млян?“ А Госпо́дь сказав до Давида: „Іди, — і поб'єш филисти́млян та спасеш Кеїлу“. |
|
3 А Давидові люди сказали до нього: „Ось ми боїмо́ся тут у Юді, а що ж буде, коли пі́демо в Кеїлу, проти филистимських лав?“ |
|
4 А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: „Устань, зійди́ до Кеїли, бо Я даю филисти́млян у твою руку“. |
|
5 І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював із филисти́млянами, і зайняв їхню худобу, і наніс їм велику пора́зку. І спас Давид ме́шканців Кеїли. |
|
6 І сталося, коли втікав Евіята́р, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефо́д був у його руці. |
|
7 А Саулові доне́сено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: „Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воро́тами та за́сувом“. |
|
8 І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його. |
|
9 І дізнався Давид, що Саул задумує лихо на нього, і сказав до священика Евіята́ра: „Принеси ефо́да!“ |
|
10 І Давид сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Дослухуючися, чув Твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб вигубити місто через мене. |
|
11 Чи ви́дадуть мене громадя́ни Кеїли в його руку? Чи зі́йде Саул, як чув твій раб? Господи, Боже Ізраїлів, розпові́ж же Своєму рабо́ві!“ І сказав Господь: „Зі́йде“. |
|
12 І запитався Давид: „Чи видадуть громадя́ни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку?“ А Господь сказав: „Видадуть“. |
|
13 І встав Давид та його люди, бли́зько шости сотень чоловіка, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові доне́сено, що Давид утік із Кеїли, і він занеха́яв по́хід. |
|
14 І осівся Давид у пустині в тверди́нях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому. |
|
15 І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробува́в у пустині Зіф у Хореші. |
|
16 І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі, |
|
17 та й сказав до нього: „Не бійся, бо не зна́йде тебе рука мого батька Саула! І ти бу́деш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі засту́пником. І це знає й батько мій Саул“. |
|
18 І вони оби́два склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому. |
|
19 А зіфе́яни прийшли до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Ось Давид ховається в нас у тверди́нях у Хорешу, на взгі́р'ї Хахіла, що з пі́вдня від Єшішону. |
|
20 А тепер, за всім жада́нням своєї душі, о ца́рю, конче зійди, а нам — хіба́ видати його в цареву руку“. |
|
21 І сказав Саул: „Благослове́нні ви в Господа, бо змилосе́рдилися надо мною! |
|
22 Ідіть же, приготу́йте ще, і розпізна́йте, і побачте місце його, де буде нога його, хто його там бачив, бо казали мені: сильно хитру́є він! |
|
23 І подивіться, і розізнайте всі схо́ванки, де́ він ховається, і ве́рнетесь до мене з певною звісткою, — і я піду́ з вами. І буде, якщо він є в Краю́, то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах“. |
|
24 І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві, на пі́вдень від Єшімону. |
|
25 А Саул та його люди пішли шукати. І доне́сли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і спинився в Маонській пустині. А Саул прочув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині. |
|
26 І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди — з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопи́ти їх. |
|
27 І прийшов послане́ць до Саула, говорячи: „Іди поспішно, бо филисти́мляни кинулися на Край!“ |
|
28 І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навпере́йми филисти́млян. Тому то назвали ім'я́ тому місцю: Села-Гаммахлекот. |
Первая книга ЦарствГлава 23 |
1-а СамуїловаРозділ 23 |
|
1 |
1 |
|
2 он вопросил Господа: |
2 І запитав Давид Господа, говорячи: „Чи піду́ й перемо́жу тих филисти́млян?“ А Госпо́дь сказав до Давида: „Іди, — і поб'єш филисти́млян та спасеш Кеїлу“. |
|
3 |
3 А Давидові люди сказали до нього: „Ось ми боїмо́ся тут у Юді, а що ж буде, коли пі́демо в Кеїлу, проти филистимських лав?“ |
|
4 |
4 А Давид ще далі питався Господа, і Господь відповів та сказав йому: „Устань, зійди́ до Кеїли, бо Я даю филисти́млян у твою руку“. |
|
5 |
5 І пішов Давид та люди його до Кеїли, та й воював із филисти́млянами, і зайняв їхню худобу, і наніс їм велику пора́зку. І спас Давид ме́шканців Кеїли. |
|
6 (А Авиатар, сын Ахимелеха, принес с собой эфод, когда прибежал к Давиду в Кеилу.) |
6 І сталося, коли втікав Евіята́р, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефо́д був у його руці. |
|
7 |
7 А Саулові доне́сено, що Давид увійшов у Кеїлу. І сказав Саул: „Бог віддав його в мою руку, бо він замкнув себе, коли ввійшов до міста з воро́тами та за́сувом“. |
|
8 |
8 І скликав Саул увесь народ на війну, щоб зійти до Кеїли облягти Давида та людей його. |
|
9 |
9 І дізнався Давид, що Саул задумує лихо на нього, і сказав до священика Евіята́ра: „Принеси ефо́да!“ |
|
10 |
10 І Давид сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Дослухуючися, чув Твій раб, що Саул хоче ввійти до Кеїли, щоб вигубити місто через мене. |
|
11 Выдадут ли меня ему жители Кеилы? Придет ли сюда Саул, как слышал Твой слуга? Господи, Бог Израиля, молю Тебя, скажи Твоему слуге! |
11 Чи ви́дадуть мене громадя́ни Кеїли в його руку? Чи зі́йде Саул, як чув твій раб? Господи, Боже Ізраїлів, розпові́ж же Своєму рабо́ві!“ І сказав Господь: „Зі́йде“. |
|
12 |
12 І запитався Давид: „Чи видадуть громадя́ни Кеїли мене та людей моїх у Саулову руку?“ А Господь сказав: „Видадуть“. |
|
13 |
13 І встав Давид та його люди, бли́зько шости сотень чоловіка, та й вийшли з Кеїли, і ходили, де можна було ходити. А Саулові доне́сено, що Давид утік із Кеїли, і він занеха́яв по́хід. |
|
14 |
14 І осівся Давид у пустині в тверди́нях, і осівся на горі в пустині Зіф. А Саул шукав його повсякденно, та Бог не дав його в руку йому. |
|
15 |
15 І побачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид пробува́в у пустині Зіф у Хореші. |
|
16 Сын Саула Ионафан пришел к Давиду в Хореш и помог ему укрепиться в Боге. |
16 І встав Йонатан, Саулів син, і пішов до Давида до Хорешу, і зміцнив його на дусі в Бозі, |
|
17 |
17 та й сказав до нього: „Не бійся, бо не зна́йде тебе рука мого батька Саула! І ти бу́деш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі засту́пником. І це знає й батько мій Саул“. |
|
18 |
18 І вони оби́два склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому. |
|
19 |
19 А зіфе́яни прийшли до Саула до Ґів'ї, говорячи: „Ось Давид ховається в нас у тверди́нях у Хорешу, на взгі́р'ї Хахіла, що з пі́вдня від Єшішону. |
|
20 Сойди, царь, когда это будет тебе угодно, а уж мы отвечаем за то, чтобы передать его царю. |
20 А тепер, за всім жада́нням своєї душі, о ца́рю, конче зійди, а нам — хіба́ видати його в цареву руку“. |
|
21 |
21 І сказав Саул: „Благослове́нні ви в Господа, бо змилосе́рдилися надо мною! |
|
22 Ступайте и удостоверьтесь еще раз. Разведайте, где Давид обычно ходит и кто видел его там. Мне говорят, что он очень хитер. |
22 Ідіть же, приготу́йте ще, і розпізна́йте, і побачте місце його, де буде нога його, хто його там бачив, бо казали мені: сильно хитру́є він! |
|
23 Разведайте все его укрытия, где он прячется, и возвращайтесь ко мне с достоверными сведениями. Тогда я пойду с вами; если он еще в стране, то я его найду, даже если мне придется искать среди всех кланов Иудеи. |
23 І подивіться, і розізнайте всі схо́ванки, де́ він ховається, і ве́рнетесь до мене з певною звісткою, — і я піду́ з вами. І буде, якщо він є в Краю́, то пошукаю його по всіх Юдиних тисячах“. |
|
24 |
24 І встали вони, і пішли в Зіф перед Саулом. А Давид та його люди були в Маонській пустині в Араві, на пі́вдень від Єшімону. |
|
25 Саул и его люди принялись искать, и когда об этом сказали Давиду, он спустился к скале и оставался в пустыне Маон. Когда Саул услышал об этом, он погнался за Давидом в пустыню Маон. |
25 А Саул та його люди пішли шукати. І доне́сли про це Давидові, і він зійшов до Сели, і спинився в Маонській пустині. А Саул прочув, та й гнався за Давидом до Маонської пустині. |
|
26 Саул шел по одной стороне горы, а Давид со своими людьми — по другой. Давид спешил скрыться от Саула, а Саул и его люди шли в обход к Давиду и его людям, чтобы схватить их. |
26 І пішов Саул з цього боку гори, а Давид та його люди — з того боку гори. І поспішав Давид відійти перед Саулом, а Саул та люди його оточували Давида та людей його, щоб схопи́ти їх. |
|
27 Тогда к Саулу пришел вестник, который сказал: |
27 І прийшов послане́ць до Саула, говорячи: „Іди поспішно, бо филисти́мляни кинулися на Край!“ |
|
28 |
28 І вернувся Саул з погоні за Давидом, і пішов навпере́йми филисти́млян. Тому то назвали ім'я́ тому місцю: Села-Гаммахлекот. |